Проект
Проект
вноситься народним депутатом України О. Б. Фельдманом
Цей закон визначає поняття, організаційні форми, правові засади діяльності соціальних підприємств в Україні та заходи їх державної підтримки.
1. Соціальним підприємством визначається суб'єкт господарювання, утворений юридичними та/або фізичними особами, пріоритетом діяльності якого є досягнення соціальних результатів, зокрема, у сфері охорони здоров'я, освіти, науки, культури, навколишнього середовища, надання соціальних послуг та підтримки соціально вразливих груп населення (безробітних, малозабезпечених, осіб похилого віку, осіб з інвалідністю та інших встановлених законодавством осіб).
2. Рішення про надання статусу соціального підприємства приймається Міжвідомчою комісією з питань державної підтримки соціальних підприємств за такими критеріями:
1) забезпечення робочим місцем осіб, віднесених до соціально вразливих верств населення, частка зайнятості яких становить не менше половини загальної кількості працюючих на підприємстві;
2) надання соціальних послуг, визначених Законом України "Про соціальні послуги", за умови, що більше половини отримувачів цих послуг є соціально вразливі верстви населення;
3) забезпечення робочим місцем та надання соціальних послуг особам із соціально вразливих верств населення, якщо частка зайнятості таких осіб становить не менше 30 відсотків загальної кількості працюючих на підприємстві та не менше 30 відсотків отримувачів соціальних послуг відповідно.
4) реалізація продукції підприємства особам із числа соціально вразливих за цінами собівартості продукції або нижче собівартості;
5) інвестиції у соціально значимі проекти.
Дія цього Закону поширюється на соціальні підприємства та їх відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо), що провадять свою діяльність на території України, якщо інше не визначено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Особливості правового регулювання, що пов'язані із створенням, діяльністю, реорганізацією та ліквідацією окремих видів та організаційно-правових форм соціальних підприємств, визначаються законами України.
Законодавство щодо регулювання діяльності соціальних підприємств, складається із Конституції України, Господарського кодексу України, Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про акціонерні товариства", "Про кооперацію", цього Закону, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність соціальних підприємств.
Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про благодійництво та благодійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Соціальне підприємство діє на принципах:
1) законності;
2) гласності;
3) добровільності;
4) самоврядування.
Створення соціального підприємства здійснюється за рішенням засновника або засновників, що приймається на установчих зборах (з'їзді, конференції) шляхом голосування.
Засновниками соціального підприємства можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, фізичні та юридичні особи, які прийняли рішення про утворення такої організації та/або взяли на себе майнові зобов'язання щодо утворення соціального підприємства.
Соціальне підприємство може бути утворене на підставі заповіту, укладеного у встановленому порядку, в якому викладена воля (рішення) власника майна про заснування на основі його майна такої організації.
На працівників соціального підприємства поширюється законодавство про працю та соціальний захист.
Обмеження права на утворення або на участь у його діяльності встановлюється законом.
Цивільна правоздатність соціального підприємства виникає з моменту державної реєстрації його як юридичної особи і передбачає право брати участь у цивільно-правових відносинах, набувати майнові і немайнові права в межах, визначених законами України, а також його статутом (модельним статутом) відповідно до встановлених у ньому цілей діяльності.
Соціальне підприємство може виступати засновником інших юридичних осіб, утворювати свої структурні підрозділи (філії, представництва тощо), якщо інше не встановлено законом або його статутом (модельним статутом), утворювати разом з іншими соціальними підприємствами об'єднання без створення юридичної особи або вступати до них.
Соціальне підприємство може бути учасником господарського товариства та набувати внаслідок фінансово-господарської діяльності привілейовані акції, якщо інше не встановлено законом.
Соціальне підприємство не може надавати повноваження суб'єкту підприємницької діяльності, власником (власниками) якого є лише соціальні підприємства, на спрямування прибутку за іншим призначенням, аніж до такого соціального підприємства.
Соціальне підприємство має своє найменування, яке складається з власної назви та зазначення його організаційно-правової форми, може використовувати власну символіку, що затверджується у порядку, визначеному її статутом (модельним статутом).
Найменування соціального підприємства не може відтворювати найменування раніше утворених соціальних підприємств та визначати зміст, що не відповідає його призначенню.
Місцезнаходженням соціального підприємства визнається його юридична адреса, якщо інше не визначено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
1. Установчими документами соціального підприємства є рішення засновника (установчих зборів, з'їзду) про його заснування, а також статут (модельний статут), якщо обсяг цивільної правоздатності не визначено законом.
2. Статут (модельний статут) соціального підприємства оформлюється у письмовій формі і повинен містити:
найменування соціального підприємства (організаційно-правову форму);
місцезнаходження соціального підприємства;
мету та завдання соціального підприємства;
обсяг цивільної правоздатності;
порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління;
джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна;
порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;
визначення умов оплати праці працівників;
порядок внесення змін до статуту;
порядок реорганізації та ліквідації соціального підприємства.
Статут соціального підприємства, що утворене декількома засновниками, має містити умови і порядок набуття членства чи права на участь в організації, порядок припинення членства чи участі, права і обов'язки членів чи учасників соціального підприємства.
У статуті мають міститися положення, що обов'язкові для соціального підприємства певної організаційно-правової форми, визначені законом, а також можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей його діяльності.
Членом, учасником соціального підприємства є особа, яка набула членство або стала учасником у відповідності до його статуту.
Члени (учасники) соціального підприємства, утвореного на основі об'єднання майна (майнових прав), мають право на участь в управлінні підприємства відповідно до їх долі (паю) в майні підприємства, якщо інше не передбачено статутом. Участь у такому підприємстві може бути передана правонаступнику (правонаступникам) відповідно до статуту, якщо інше не визначено законом.
Припинення діяльності соціального підприємства здійснюється на підставах, визначених законом та його статутом (модельним статутом).
Вирішення майнових питань, пов'язаних із припиненням соціального підприємства, визначається законом та статутом (модельним статутом).
Про припинення соціального підприємства в Державному переліку соціальних підприємств робиться відповідний запис.
Визначення належності суб'єктів господарювання соціальним підприємством здійснюється Міжвідомчою комісією з державної підтримки соціальних підприємств.
Положення про міжвідомчу Комісію з державної підтримки соціальних підприємств, типове положення про регіональні комісії з питань діяльності підприємств затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Комісії здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
До складу Комісії входять представники Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального захисту інвалідів, Державної фіскальної служби України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства фінансів України, Державної фінансової інспекції України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного агентства земельних ресурсів України та представники, делеговані Федерацією профспілок України та громадськими організаціями інвалідів.
Комісія має регіональні (територіальні) органи - комісії з питань державної підтримки соціальних підприємств в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні комісії).
До складу регіональних комісій входять представники відповідних управлінь Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерства соціальної політики України (у тому числі Фонду соціального захисту інвалідів), Державної фіскальної служби України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства фінансів України (у тому числі Державної фінансової інспекції України), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного комітету України по земельних ресурсах, представники органів місцевого самоврядування та представники, делеговані громадськими організаціями інвалідів та Федерацією профспілок України.
Рішення Комісії і регіональних комісій про надання статусу соціального підприємства або відмову в наданні такого статусу має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної значимості відповідного підприємства за встановленими цим Законом критеріями.
Комісія приймає рішення щодо:
надання підприємствам статусу соціального підприємства;
визначення форм державної підтримки соціальних підприємств з видачею відповідного дозволу;
скасування дозволу на відповідний вид державної підтримки та/або статусу соціального підприємства.
Комісія здійснює контроль за діяльністю регіональних комісій та вирішує спірні питання.
Для отримання статусу соціального підприємство подає до Комісії з питань державної підтримки соціальних підприємств такі документи:
заяву засновника підприємства про надання підприємству статусу соціального за формою, затвердженою Комісією;
копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію;
копії установчих документів підприємства;
копію положення про філію, відокремлений підрозділ підприємства;
копію довідки про включення підприємства до ЄДРПОУ;
копії документів, що підтверджують відповідність підприємства встановленим цим Законом критеріям;
копії документів на право користування землею;
бізнес-план діяльності підприємства;
копії податкових та фінансових звітів;
інші документи в залежності від надаваної державної підтримки.
Секретаріат Міжвідомчої комісії або регіональної комісії розглядає подані підприємством документи протягом 30 днів після їх надходження.
Секретаріат Міжвідомчої комісії або регіональної комісії може проводити перевірку достовірної інформації, що міститься в поданих документах, в межах 30 днів.
Підприємству може бути відмовлено в наданні статусу соціального у разі:
подання підприємством документів, які не відповідають встановленим вимогам;
виявлення недостовірних даних у документах, поданих підприємством;
невідповідність встановлених цим Законом критеріям.
Відмову у наданні статусу соціального підприємства може бути оскаржено відповідно до порядку, встановленому законом.
Статус соціального підприємства та отриманий дозвіл на користування відповідною формою державної підтримки може бути скасовано:
за заявою засновника з обґрунтуванням щодо скасування зазначеного статусу;
надходження подання контролюючих органів (Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України та інших державних органів) про порушення підприємством чинного законодавства України;
виявлення Комісією випадків невиконання підприємством взятих зобов'язань відповідно до статусу соціального підприємства;
неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значимості за результатами звітності соціального підприємства чи за результатами проведеного Комісією аналізу соціально-економічних показників діяльності підприємства;
ліквідації підприємства.
Ведення Державного обліку підприємств, що отримали статус соціальних, покладається на уповноважений орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.
Соціальне підприємство отримує Свідоцтво про надання статусу "Соціальне підприємство" та "Дозвіл на право користування відповідним видом державної підтримки соціальних підприємств", що видаються у визначеному законодавством порядку.
Відомості про надання статусу соціального підприємства та скасування цього статусу публікуються реєструючим органом в офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства протягом десяти днів з моменту надання/скасування статусу.
Отримання статусу соціального підприємства надає підприємствам право на державну підтримку у вигляді пільг з оподаткування, при провадженні інвестиційної діяльності, у земельних питаннях, поворотної та безповоротної фінансової допомоги, позик, сприяння у наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення і виконанні державних цільових програм, у працевлаштуванні вразливих категорій осіб та в інших формах, передбачених законом.
Фінансування соціальних проектів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на поворотних (бюджетні позички) і безповоротних засадах через установи уповноважених банків, визначених Кабінетом Міністрів України і Національним банком України.
Обсяг коштів на державне цільове кредитування визначається відповідно до програм, що затверджуються в установленому порядку Кабінетом Міністрів України або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування.
Соціальні підприємства можуть залучатись до інвестиційних проектів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Видача дозволу Міжвідомчою комісією з питань державної підтримки соціальних підприємств є підставою для укладення замовником договору (контракту) з соціальним підприємством щодо умов реалізації інвестиційного проекту, укладення договорів оренди землі, приміщень тощо.
Передбачені цієї статтею форми державної підтримки соціальним підприємствам надаються у порядку та у спосіб, визначені законодавством України.
Соціальні підприємства зобов'язані забезпечити:
виконання взятих за цим Законом обов'язків, статутних завдань;
вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність;
сплату встановлених законом податків і зборів, крім тих, що передбачені цим Законом та законів, що прийняті на його виконання;
цільове використання коштів, наданих підприємству виконання встановлених зобов'язань;
виконання інших обов'язків, визначених законодавством України.
З метою здійснення діяльності соціального підприємства за критеріями, визначеними Законом, підприємство, крім прав, визначених законодавством України та статтею 19 цього Закону, має право:
при здійсненні господарської та іншої діяльності з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України;
приймати участь у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування і при складанні планів соціально-економічного розвитку регіонів;
самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі і з питань, пов'язаних з протидією торгівлі людьми;
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності соціальних підприємств в межах своїх повноважень.
Рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання соціальними підприємствами, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування на конкурсній основі залучають соціальні підприємства до виконання загальнодержавних та місцевих програм, що фінансуються з відповідних бюджетів, а також державних замовлень для суспільних потреб.
Держава забезпечує надання інформації, необхідної для реалізації завдань, визначених їх статутами (модельними статутами).
У разі залучення бюджетних коштів для фінансування соціальних послуг, які надаються соціальними підприємствами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із ними договір щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послуг.
Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг із соціальними підприємствами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг.
Кошти на державне цільове довгострокове кредитування, відповідно до рішень Міждержавною комісією з державної підтримки соціальних підприємств передбачаються у місцевих бюджетах.
Спори про поновлення порушених прав соціальних підприємств та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.
Для реалізації та захисту своїх законних прав та інтересів та з метою представництва засновники (керівники) соціальних підприємств можуть на засадах добровільності та рівноправності об'єднуватися в спілки та інші статутні об'єднання соціальних підприємств.
Держава сприяє таким об'єднанням соціальних підприємств у виконанні ними статутних завдань.
Майно соціального підприємства належить йому на праві власності, крім переданого йому державного чи комунального майна, якщо інше не встановлено законом.
Соціальне підприємство має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, в тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей його утворення та в межах його цивільної правоздатності.
Майно, в тому числі кошти, соціального підприємства не може розподілятись прямо чи опосередковано між її засновниками, членами, учасниками, посадовими і пов'язаними з ними особами за винятком оплати їх праці.
Майно соціального підприємства може бути передано іншим суб'єктам господарювання лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за виключенням внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб'єкта господарювання. Компенсація за користування майном соціального підприємства не може бути нижчою за звичайну ціну, крім випадків, коли майно надається в користування іншим соціальним підприємствам.
Джерелами формування майна соціального підприємства є:
майно, надане засновником (засновниками) підприємства;
майно, набуте внаслідок фінансово-господарської діяльності;
обов'язкові членські внески та обов'язкові внески учасників;
безповоротна фінансова допомога та безоплатно надані товари, роботи, послуги;
бюджетні кошти.
Обмеження щодо джерел формування майна окремих організаційно-правових форм соціального підприємства, визначення видів майна, що не може перебувати у власності (віданні) соціального підприємства, порядку набуття окремих видів майна встановлюються законами України.
Соціальне підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей утворення та в межах своєї цивільної правоздатності.
Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті соціальним підприємством внаслідок його фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більш ніж у три рази перевищувати його надходжень за той же період із коштів бюджетів, у вигляді коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданого підприємству його засновником (засновниками, у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.
Законом або статутом (модельним статутом) соціального підприємства можуть бути встановлені інші обмеження щодо здійснення ним фінансово-господарської діяльності або її окремих видів.
Правовий режим управління майном на праві власності чи на праві оперативного управління визначаються законом.
Від імені соціального підприємства право управління її майном реалізує вищий керівний орган або керівник соціального підприємства в порядку, передбаченому законами України та установчими документами. Окремими повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження майном соціального підприємства можуть бути наділені інші виконавчі органи чи окремі посадові особи, які здійснюють їх в межах та порядку, визначеному законом та його статутом (модельним статутом).
Цивільно-правові угоди між соціальним підприємством та його членами, учасниками, посадовими особами, їх родичами, а також кредиторами та іншими підприємствами і організаціями, повинні затверджуватися вищим керівним органом підприємства або іншим, уповноваженим на це колегіальним органом, а за його відсутності - засновником (засновниками) підприємства.
На основні засоби соціального підприємства, що забезпечують діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на об'єкти соціального підприємства, що є об'єктами культурної спадщини, а також на предмети культового призначення, що належать релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
У разі ліквідації соціального підприємства майно, що залишилося після проведення розрахунків з кредиторами, за рішенням вищого керівного органу такого підприємства передається іншому соціальному підприємству, а у разі ліквідації за рішенням суду - спрямовується у доход держави.
Невикористані на момент ліквідації соціального підприємства кошти та інше майно, що надані йому під умовою його прямого цільового використання, повертається надавачу майна.
Розміри та структура доходів, а також відомості про розміри і склад майна (майнових прав) соціального підприємства, про напрямки витрат, та використання праці на безоплатній основі не можуть бути предметом комерційної таємниці.
Виконавчі органи чи посадові особи, які здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном (майновими правами) соціального підприємства, про результати своєї діяльності звітують перед вищим керівним органом підприємства або іншим, уповноваженим на це колегіальним органом, а за їх відсутності - перед засновником соціального підприємства у порядку, що визначений законом або статутом (модельним статутом) підприємства.
Соціальні підприємства зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватися в органах Державної фіскальної служби України та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі) у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Порушення соціальним підприємством вимог щодо відповідності визначеним цим Законом критеріям тягне за собою позбавлення статусу соціального підприємства.
Порушення соціальним підприємством умов отримання відповідної форми державної підтримки має передбачає скасування дозволу на таку підтримку та повернення отриманих коштів у встановленому законодавством порядку.
Посадові особи соціального підприємства у передбачених законодавством випадках можуть підлягати цивільній, адміністративній та кримінальній відповідальності.
У випадку надходження від органів державної фіскальної служби та інших державних органів інформації про порушення закону Міжвідомча комісія з питань державної підтримки соціальних підприємств призупиняє користування наданими дозволом пільгами та здійснює перевірку поданих відомостей. У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів соціальне підприємство зобов'язане збільшити податкові зобов'язання з відповідного податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до Податкового кодексу.
У випадку нецільового використання отриманого кредиту соціальне підприємство достроково повертає видані йому кошти, навіть якщо строк освоєння кредиту, визначений кредитним договором, ще не настав. При встановленні фактів пред'явлення фіктивних документів, які стали підставою для видачі коштів за кредитом, банк передає матеріали слідчим органам для притягнення винних до відповідальності.
Контроль за своєчасним поверненням до Державного бюджету України коштів, що виділяються на державне кредитування соціальних проектів, здійснює уповноважений орган виконавчої влади у сфері фінансової політики.
У разі невиконання або неналежного виконання соціальним підприємством умов договору (контракту) за інвестиційним проектом, таке підприємство несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законом та відповідним договором (контрактом).
У разі порушення соціальним підприємством законодавства України, установчих документів, договору (контракту) щодо умов реалізації інвестиційного проекту Міжвідомча комісія може скасувати дозвіл та внести пропозиції замовнику про договору (контракту).
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.
2. Внести зміни до наступних законодавчих актів України:
1) у Законі України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 45) частину 5 статті 12 після слів "також відносяться" доповнити словами "соціальні підприємства".
2) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) абзац 6 частини 2 статті 134 в кінці доповнити словами "та соціальним підприємствам";
3) у Законі України "Про державні цільові програми" (Відомості Верховної Ради, 2004, N 25, ст. 352) статтю 11 доповнити частиною 4 такого змісту:
"Законодавством може бути встановлено позаконкурсні умови визначення виконавця заходів і завдань державної цільової програми".
4) у Законі України "Про оренду державного і комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 15, ст. 99) абзац 4 частини 4 статті 9 після слів "бюджетної установи" доповнити словами "соціального підприємства";
5) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170; 2005 р., N 48, ст. 483):
а) доповнити статтю 17 частиною 2 такого змісту:
"Органи місцевого самоврядування сприяють діяльності соціальних підприємств відповідно до законодавства про соціальні підприємства. Соціальні підприємства можуть приймати участь у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування і при складанні планів соціально-економічного та культурного розвитку регіону";
б) доповнити статтю 18 частиною 4 наступної редакції:
"Органи місцевого самоврядування сприяють діяльності соціальних підприємств відповідно до законодавства про соціальні підприємства. Соціальні підприємства можуть приймати участь у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування і при складанні планів соціально-економічного та культурного розвитку регіону".
3. Кабінету Міністрів України в місячний строк після опублікування цього Закону:
привести свої рішення у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України рішень, що випливають з цього Закону, а також скасування їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Голова Верховної Ради | В. Б. ГРОЙСМАН |